UProLa

Неокріпші думки

Кілька історій з життя математиків

with 3 comments

Як це не дивно, але математики також люди. Раніше я в це не вірив, думав – це вони тупо ботани. Строчили собі праці про всяку нікому не потрібну фігню, відкривали речі, які нікому і ніколи не знадобляться. Проте зараз прийшло розуміння – у цьому і сенс математики, більше ніде вас не похвалять за доведення безглуздої на перший погляд теореми. Тому і зацікавився, як же живуть математики?

Виявилось, нудно. В основному професора в вузах, інколи з хорошим окладом зарплати. Але інтернет про них мало знає, тому можна вважати, що життя вони прожили непримітне і для нас не захоплююче. Проте в кожному правилі існують винятки, як раз про останніх і розповім вам. Ви взнаєте, що і серед матаністів бувають люди.

Ньютон. Як стати главою Монетного двору?

Маловідомий факт з біографії Ісаака Ньютона. Приведу цитату з вікі:
В 1679 году Ньютон познакомился в Тринити с 18-летним аристократом, любителем науки и алхимии, Чарльзом Монтегю (1661—1715). Вероятно, Ньютон произвёл на Монтегю сильнейшее впечатление, потому что в 1696 году, став лордом Галифаксом, президентом Королевского общества и канцлером Казначейства (то есть министром финансов Англии), Монтегю предложил королю назначить Ньютона смотрителем Монетного двора. Король дал своё согласие, и в 1696 году Ньютон занял эту должность, покинул Кембридж и переехал в Лондон. С 1699 года он стал управляющим («мастером») Монетного двора.

Ви думаєте, Ньютон став управлючим Монетного двору за своє інтегральне та диференціальне числення? Просто подружився з лордом Галіфаксом? Насправді вікі зкриває істинну причину такої успішності сера Н. У нього була красивенька племінниця, яку прозвали “Мадам Кондюіт”. І ця племінниця дуже сподобалась лорду Галіфаксу. Тому так і вийшло, що основною причиною зайняття настільки високого місця були “родинні зв’язки”, а не просто дружба. Як бачите, це правило навіть серед математиків – знання не основне для високих посад, основне – вміння “промучуватись” будь-якими способами…

Галуа. Любов, революція, смерть, математика(?)…

Еварист Галуа народився у 1811 році і помер у 1832, у віці 20 років, залишивши після себе близько сотні сторінок рукописного тексту, який вдалось зрозуміти (читай, розшифрувати) тільки через 20 років після його смерті. В цих роботах, написаних фактично за 4 роки (3 16 до 20 років) була описана теорія груп та поля, основи алгебри, була вирішена проблема пошуку коренів алгебраїчних рівнянь в радикалах по заданим коефіцієнтам. На мою думку, це неймовірно.

Біографія його коротка та насичена. Попри те, що він мав неабиякі здібності до математики, він провалив вступ в Політехнічну школу в Парижі (1929 рік)! Потім його батько покінчив життя самовбивством. Потім він відіслав свої роботи в Академію Наук (і ще кудись), але вони не були прочитані або оцінені: Коші загубив рукописи, а Пуассон написав, що “занадто не зрозуміло”. Ось так. В цей же час Галуа захопився революційним рухом,кілька разів потрапляв в в”язницю. В цей же час він закохався в дівчину по імені Стефані-Феліс де Мотель, яка потім його жорстко кинула. Хоча останнє не зовсім підтверджений факт, є версії, що злополучна дуель має відношення і до Стефані. Власне дуель сталась 20 травня 1832 року, причини її Галуа не сказав, хоч прожив ще день. Тому хто винен – кохання, революціонерство чи математика ми не дізнаємось ніколи…

А що ти зробив для світу у 20 років?

Рамзей… та інопланетяни.

Френк Рамзей також прожив коротке життя. Помер у 26 років від проблем з печінкою. Залишив після себе кілька праць, серед яких довів теорему Рамзея. В вільній інтерпретації вона звучить так: в будь-якому дуже великому наборі чисел, об”єктів, зірок та будь-чого іншого обов”язково існує вопрядкована структура, тобто абсолютний рандом математично існувати не може.

В рамках цієї теореми Рамзей ввів поняття чисел Рамзея =), див таблицю . Найцікавіше в цій таблиці, що більшість чисел невідомі! Існують тільки приблизні межі. Наприклад, R(5,5) лежить між 43 та 49. Виникає питання: чи справді так важко обчислити числа Рамзея? На це відповідає Пауль Ердеш:

Уявіть собі, що раса дуже могутніх інопланетян прилетіла на Землю і видала ультиматум: дайте нам число R(5,5) і ми не будемо вас знищувати. В цьому випадку, раса землян могла би задіяти всі-всі комп”ютери світу і за рік ми знайшли б це число. Але якби інопланетяни зажадали число R(6,6), у нас не залишилось би іншого варіанту, як нанести контр-удар і почати війну…

Шекереш і Клейн. Романтика, математика, парк…

Походивши по посилання з теореми Рамзея, знайшов цікавеньку історію.
В 1933 році два угорські матемтики, Пауль Ердеш і Георг Шекереш, двоє друзів приблизно 20-річного віку проводили вільний час по неділях у групі друзів в парку за містом. Говорили в основному про математику (прикиньте!). В зимку 33 одна із студенток, Естер Клейн запропонувала їм одну задачку. В подальшому, задачка була розвинута в важливу теорему, яка моментом пов”язалась із теорією Рамзея.
Ось вони розвивали-розвивали, та й дорозвивались – у 1935 Шекереш та Клейн заручились, а в 1937 одружились. На час Другої Світової втекли в Китай (Шекереш був єврейського походження), потім в Австралію. У шлюбі пробули 67 років, померли у один день 2002 року.

Ось вам і позакласні заняття математикою =)

Неш

Оох, прочитав  http://ru.wikipedia.org/wiki/Нэш,_Джон_Форбс. До 30 років був звичанйим математиком, а після 30 перетворився на шизіка. Тобто, як і кілька персонажів описнаих вище, математик у ньому помер досить швидко (порівняй, Галуа – 20, Рамзей – 26, Неш – 30). До речі, його другий син також став шизіком. Ну що ж, і таке буває.

Ердеш

Уже кілька разів згадуваний Пауль Ердеш також був унікальною людиною. Хоча б тим, що він написав найбільшу кількість праць серед усіх математиків – близько 1500. Дозволю вставити тут свою думку, більшість цих праць – математичний трееешшш! Як можна було так жити? Враховуючи, що він прожив 83 роки, з них писав 63, виходить – по 23 роботи в рік! По дві на місяць, і так все життя! Уявіть собі…

А в чому секрет? Вікіпедія відповідає. Ердеш страшно любив каву, не міг без неї жити і пив без перестанку. Мало того, він був заядлим амфетаміністом. Рональд Грем, його колега поставив 500$, що Пауль не зможе прожити місяць без наркотиків. Ердеш виграв гроші, але нарікав, що за цей місяць математична наука не отримала від нього зовсім нічого: “Раніше я дивився на чистий аркшу паперу і мій розум був наповнений ідеями. Зараз же я бачу просто листок паперу”. Після перемоги він вернувся до старої звички. (Як я вже казав, дожив до 83 років…..)

Тож пам”ятайте, якщо ви хочете плодовито працювати розумом, беріть приклад з Ердеша – хавайте стимулятори =) і нікого не слухайте )

Перельман

Кульмінаційний (після Галуа) персонаж даної повісті, власне заради нього я і почав дану замітку. Григорій Якович Перельман (не-не-не, він не син Якова Перельмана, автора перших у світі книжок “Занимательная физика”, “Занимательная математика”, “Занимательная ….” і терміна “науково-фантастичний”) – російський математик.
Григорій Перельман, автор доведення теореми Пуанкаре
Передісторія. Сто з гаком років назад Пуанкаре висловив гіпотезу:

Для любого n всякое многообразие размерности n гомотопически эквивалентно сфере размерности n тогда и только тогда, когда оно гомеоморфно ей

І ось, 100 років математики доводили частинні випадки дної гіпотези, для n=3, 5, 7, 4… Чисто як з великою теоремою Ферма. Згодом ця гіпотеза стала однією з найскладніших відкритих проблем третього тисячоліття і за її вирішення були призначені кілька нагород: медаль Філдса (аналог Нобелівської премії для математиків) і нагорода в один мільйон тугриків баксів від інституту Клея (прикольний інститут=).

Ну ось, уявіть собі, ось цей учений довів гіпотезу Пуанкаре для будь-якого n у 2002 році, мало того, довів додатково якусь ще більш загальну гіпотезу. Ця подія сколихнула світ математики, оскільки перевірка правильності доведення була зроблена одразу кількома групами учених і признана вірною без ніяких заморочок (для порівняння, доведення ВТФ зрозуміло всього лиш сотні-другій людей на всьому світі, і перевірка його тривала рік). Журнал “Science”, мабуть дуууже престижний, назвав доведення гіпотези Пуанкаре “Проривом року” (у 2006 році).

А ось тепер починається найцікавіше. Цей бородатий геній довів гіпотезу сам, цим самим розширивши межі ріманової геометрії. Але на вручення медалі Філдса він не приїхав!… Від мільйону грошей він ніби не відмовляється, але за ними він нікуди не поїде, хай йому у дім принесуть! Відомі уже випадки, коли Нобелівські лауреати не приїждали на іннагурацію, висловлюючи так свій протест. Але Перельман ні проти кого не протестував. Він як жив з мамою в leningrad.spb.ru, так і збирається продовжувати там жити. Чому він відмовився від медалі? Справа в тому, що наявність медалі приклеїть на нього бейджик “Цей чувак математик, він творить сучасну математику”. А пан Григорій не хоче, щоб люди про нього так думали і щось ще геніальне від нього чекали. Доведення г. Пуанкаре по його словам – це ніби випадковість і не повинна була трапитись з ним.

Бачите, Перельман признався чесно і не взяв медальку, оскільки її не заслуговує (по його словам). А чи змогли би Ви встояти перед такою спокусою?

Written by danbst

Лютий 25, 2010 at 17:34

Оприлюднено в Пости

Відповідей: 3

Subscribe to comments with RSS.

  1. Отлично пишешь🙂 Спасибо, просветил🙂
    Жаль, конечно, что среди нереального количества математиков яркую жизнь, пусть короткую, удалось прожить совсем маленькому количеству. А в остальном, математический треш… и так вся жизнь.

    Александр

    Лютий 25, 2010 at 18:06

  2. Власне дуель сталась 20 травня 1932 року. На століття прогнав…

    І я думаю що набагато більше математиків живуть цікаво. От про шизофренію Джона Неша навіть зняли фільм.

    І Неш сказав – “майже правда. Тільки моя дружина не була такою гарною”.

    І таки класно написано. Як у якомусь журналі.

    І останнє цікаве. Не знав. Може собі попробувати? Правда ти не написав наприклад що Ердеш – чітер, в нього найменше число Ердеша…

    bunyk

    Лютий 25, 2010 at 18:52

    • Дякую за поправку про рік )

      І про Неша – хотів-хотів написати, але забув (( теорія ігор – також серйозна дисципліна.

      А ось про числа Ердеша вирішив не писати – дуже довго пояснювати, що це.

      danbst

      Лютий 25, 2010 at 20:04


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: