UProLa

Неокріпші думки

Ель Ксах. Трейлер^W Пролог

with 3 comments

– Діду, а чому імператор заборонив магію?

Тихо потріскував вогонь, і легенькі яскраві мушки вилітали з нього вверх, назустріч холоду і смерті. В хатинці все-рівно було прохолодно, тому Горобець лежав укутаний у хутряний коцик і накритий шкіряним плащем. Дідовим шікряним плащем… За малечою потрібно доглядати, берегти, адже інакше не вийде з неї в майбутньому нічого путнього. Хто сказав, що проблеми і незгоди в дитинстві зроблять воїна в майбутньому? Ніколи. Тільки виховання, розуміння цінностей і ціни життю може цьому допомогти. Дід про це чудово пам’ятав, адже саме такими словами виховували його. Маленьким треба допомагати, адже у них ще стільки незгаяного часу, котрим можна *правильно* розпоряджатись. І цьому можна навчити, варто тільки доглядати за ним. Але ні в якому разі не піддакувати примхам, він малий, а отже не розуміє, що бажання – це ніщо перед часом, і коли …

– Хіба магія може зробити комусь щось погане? Якби у нас була магія, ми могли б зробити багато хліба і роздати його сусідам. І не були би голодні! Я хочу бути магом! Я прийду до імператора і покажу, що магія – це добре. Він не зможе мене не послухати!

Дід голосно кашлянув: “Аа-акх, кха-аа” і мимоволі здригнувся. Йому стало прохолодно. Остання дерев’яшка уже давно тліла в печі, тому підживити вогонь було нічим. А на вулицю вночі не вийдеш, у тебе ж немає нічного зору, яке так сильно допомагає ельфам. Та й взагалі – виходити з дому немає змісту, бо сокири немає. Позичив Ібрагіму, сиди тепер, мерзни. Не те щоб Ібрагім був поганим парубком, ні, він хороший, виконує що каже, але чому він приходить саме тоді, коли скрута от-от почнеться, але ти цього ще не знаєш? Хоча відсутність дров передбачити було неважко… Ех, старість дає про себе знати…

– А ще я збудую монастир, де буду розповідати всім про магію, і стану відомим на весь Світ! Я куплю багато книжок і напишу в них всі заклинання, які я знаю. І буду продавати книжки людям, і стану багатим! Діду, я стану багатим!

Малий просто сяяв від своїх фантазій. Дригався весь, ніби вмоститись не може і сміявся. Ось воно – щастя, подумав дід. Воно знаходиться всередині тебе, а не в оточуючих речах. Речі слугують всього-лиш триггерами, і нетямущі приймають ці триггери за прояви інстансів щастя. Та й біс з ними, якщо вони тобі не заважають. А то бували й такі, яких убити було мало… Щоправда давно це було, коли я ще був молодий…

– Я придумав! Я наберу так багато грошей, що сам стану Імператором і всім дозволю магію! Ох, як це круто!..

– Якщо чесно, малий, я тобі трошки збрехав. Імператор заборонив не всю магію.

– Не всю?! – його очі та губи так і залишилися у вигляді знаку питання.

– Не всю. – Думаю, малому уже можна розповідати такі казки. Жаль, що вони не зовсім казки. – Імператор заборонив тільки білу магію. Чорну магію можна вчити і застосовувати. Власне, цим і займаються на нашому континенті.

– А в чому різниця між чорною і білою магією?

– Ну… Основна різниця у використанні часу. Чорна магія потребує мало часу, а біла – багато.

– Тоді виходить, що чорна магія – це добре! А коли я зможу почати її вчити?

Цю репліку дід очікував. Це означає, що зі здоровим глуздом у малого все в порядку. Залишилось дочекатись, коли проявиться цікавість – поршень усього сущого.

– Коли тобі стане 12 років, до нас прийдуть енцефали імператора. Вони шукають дітей, здібних до магії. Розпізнати енцефала дуже важко, адже вони використовують свої хитрі штуки для маскування і допитування. Якщо ти зможеш виконати їхні задачі, вони запропонують тобі відвідати замок імператора. Відмовитись від пропозиції ти не зможеш, – сумно додав дід.

Малий задумався і замовк. Кілька хвилин дід чекав наступного запитання, але очі у малого були закриті. “Невже заснув?”, подумав дід і тільки зібрався піднятись та підійти до лавки, як Горобець озвався, з новим настроєм у голосі:

– А задачки там будуть важкі?

Останні пломені вогню погасли і тільки розжарені вуглики освітлювали кімнату… якщо це можна було назвати освітленням. Силуети предметів здавались тінями… а може, це і були тіні? Хуртовина на дворі тільки посилювалась, це добре відчувалось через сильні тріскоти на стрісі. Грошей на черепицю їм не незбирати на заробітки діда, а малий ще не скоро зможе сам приносити вагомий дохід. Важко виховувати дітей самому…

– Енцефали отримають від тебе рішення задачі так, що ти цю задачку навіть не помітиш. Вони справді дуже хитрі… і розумні. Вони шукають дітей зі спеціальним типом мислення, а у тебе він виражений, добре виражений.

– Тобто, я вирішу їхні задачки і мене заберуть в замок вчити магію? – усміхнувся малий.

На цей раз замовк дід. Хоч ця людиська ще маленька, але уже може різанути душу. Це неприємно признавати, але увесь стан речей веде тільки до одного. Не вийде діду розповісти малому *суть* усього світу, яку так довго розкопував він та його соратники багато-багато років тому. Не взнає малий про великих Наставників і героїчні битви на гранях Світу. Не зможе оцінити усі сторони безмежної Магії і виконати правильний глобально, а не локально, вибір. З іншої сторони, стандартизація – це добре. Імператору вдалось знайти закони, які схожі на закони і виконуються як закони.

– Так… Тобі розкажуть все… про Чорну Магію.

Усмішка знову з’явилась на обличчі Горобця. Він закрив очі і заснув, вірніше, діду так здалося. З тихим скрипом дід спустився вниз і підійшов до лавочки. Хоч вона і на півметра коротша від діда, але згоорнутись калачиком завжди можна. З двері чулося тихе “тук…. тук….”, дах горів шумом вітру, світло вогню втекло майже все, а озноб торкнувся плеча. Якби не голод, з цим ще можна було жити. Але зараз було дуже важко. Ще ці питання малого…

Дід засинав. В останній момент перед сном він згадав про Еліту. “Якщо це не легенди, то Еліта скоро відродиться. І тоді душу малого можна буде врятувати. Ех, коли ж це станеться?”

Остання червона вуглинка спалахнула у свій останній раз і назавжди віддала світло туди, де у ньому найбільша потреба – у Ніщо.

Written by danbst

Грудень 30, 2011 at 15:44

Оприлюднено в Програмування

Відповідей: 3

Subscribe to comments with RSS.

  1. Нічого так. Особливо мені подобається термінологія:

    Речі слугують всього-лиш триггерами, і нетямущі приймають ці триггери за прояви інстансів щастя.

    І деякі інші слова, як ото енцефали, Еліта, Ібрагім.

    Одним словом – ще пару років роботи, і може вийде не гірше ніж в Урсули Ле Ґуін.😉 Воно вже зараз нічого так, за винятком окремих вад, типу

    “губи так і залишилися у вигляді знаку питання” (і як це повинно виглядати?)
    “цікавість – поршень усього сущого” (це типу “лінь – рушій прогресу”? може краще вже “цікавіть – батько навчання”. мати – відомо хто).🙂

    І особливо мене пре від оцього:

    – А ще я збудую монастир, де буду розповідати всім про магію, і стану відомим на весь Світ! Я куплю багато книжок і напишу в них всі заклинання, які я знаю. І буду продавати книжки людям, і стану багатим! Діду, я стану багатим!

    bunyk

    Грудень 31, 2011 at 02:23

    • Оу дякую. Я сподіваюсь написати ще як мінімум одну частину, щоб сеттінг цього фентезі світу став більш зрозумілим. Там основний прикол буде в ізофорфізмі з нашим світом, частково реальним, частково потенціальним.

      danbst

      Грудень 31, 2011 at 09:54

      • По моєму, фентезі яке не має ізоморфізмів з нашим світом – читати не цікаво.

        bunyk

        Вересень 20, 2014 at 14:07


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: