UProLa

Неокріпші думки

Archive for the ‘Програмування’ Category

Аргентинське танго

with 9 comments

Одна из моих любимых начальных строчек в текстах танго такая: “Sin rumbo fijo, mi vida va…”. Она плохо переводится на английский, но примерно это означает: «Без направления, без определённой цели, протекает моя жизнь». На испанском это очень красиво.

“Танго і Хаос” в Буенос-Айресі


В пошуках елітних тусовок я спробував займатись елітними танцями, а саме – танго. Ну що вам сказати, того що я шукав – не знайшов, зате прошарився у темі соціального танго, або, як його в основному називають, аргентинського танго. Виявляється, це доволі глибока тема, ключові аспекти якої я зараз оповім.

Близько третини танцюючих – айтішники

Цифра, звісно, дууже приблизна, але програмістів, тестерів, аналітиків, проджект менеджерів та тімлідів в київській тусовці доволі багато. Стандартно це пояснюють тим, що айтішники асоціальні і їм не вистачає спілкування з протилежною статтю, ось і приходять пообніматись. Ну це зовсім фантазії. А ось інший тезис “сидяча робота вимушує шукати альтернативну активну діяльність, наприклад, танці” уже ближче до реального положення речей, хоча все-рівно – не те.

Я скажу, що мені найбільше подобається – це імпровізації. Мій логічний розум полюбляє процес творчості, ось і знаходить спосіб її вираження у вертикальному вигляді. Незважаючи на те, що першопочаткова причина мого приходу в танго уже розтанула як марево, я тут залишусь ще на кілька років, саме по причині, що кожен наступний танець буде іншим і кращим ніж попередній. І тут краще, ніж в підпіллі.

Аргентинське танго – чому не бальне танго?

Під словом “танго” часто розуміють бальне танго, тому я пишу додаткове слово – “аргентинське” або “соціальне”. Давайте розберемось. Існує три види танго:

Як видно по картинкам, перші два типи відрізняються якістю зображень і способом обнімання. Бальники дотикаються бедрами (читай, геніталіями), а ми – грудними клітинами (читай, цицьками). Це не єдина відмінність, але найбільш помітна неозброєним оком.

Соціальний елемент – мілонга

Як я вже згадував, весь танець – імпровізація партнера, де інструментом виступають ніжки та руки партнерши. І хоч це імпровізація, у неї все-рівно є алфавіт. І алфавіт настільки простий, що зовсім не обов’язково для танцю мати постійну одну і ту ж партнершу – береш будь-яку іншу, і танцюй на здоров’я, буквар всі проходили! Тому влаштовуються танго-дискотеки (називаються мілонги), куди можна прийти після важкого робочого дня та порозважатись зі знайомими дамами (або незнайомими). Етикет та атмосфера, звісно, зовсім відрізняються від традиційних дискотек в нічних клюбах, але кожному своє.

Власне це мене і зацікавило – не обов’язково мати постійну партнершу, ба, навіть краще мати багато різних. На уроках ротація в парах відбувається по 10 разів! На мілонгах – кожні 4 пісні.

Власне ці правила і провокують на знайомства. Хоч як би ти ненавидів людей, але без нових знайомств не обійтись. Навіть більше, якщо у тебе був страх знайомитись з дамами, то терапія через мілонгу – те що треба (якщо ти навчився крокувати хоча б).

Здавалось би, таке трапляється в будь-якій тусовці, але в цьому танго є ще один нюанс. Всі люди, котрі прийли сюди і залишилися, мали певні психологічні проблеми в дотанговий період. Так так, психологічно нормальні люди сюди приходять рідко. І всі в тусовці це розуміють, до кожного новачка відносятся з розумінням. В результаті ті, хто вже довго в танго, утворюють такий собі гештальт клюб. Вступивши в нього (читай, танцюючи з правильними людьми), ти будеш отримувати все нові і нові дози позитиву. (Звісно, без печалі в танго не обійтись – партнерша відмовила, спину защемило, забув зуби почистити, мілонга була непродуктивною або партнерша думала про когось іншого під-час танцю…)

Музика

Это вещество [окситоцин] обильно выраба­тывается при сексе, о­бъятиях, доверительных разговорах, м­олитве и медитации, хоровом пении… Наши проявления заботы о других людях повышают у них уровень окситоцина, возникает своего рода цепная реакция, когда люди заражаются друг от друга д­обротой.

Стаття про нейрони та мозок з інтернету

Помните, еще у Павлова было: если каждый раз вкусно есть при определенной музыке, то и сама эта музыка становится более приятной — возникает ассоциация, условный рефлекс, и формируется нейронная сеть, которая за эту ассоциацию отвечает.

Звідти ж

Ми танцюємо виключно під архаїчну аргентинську музику 30-х, 40-х та іноді 50-х. І то, не всю, а окремо вибраних оркестрів.

Можете вслухатись в цю музику, але сумніваюсь, що вам воно сподобається. Онлайн

або офлайн https://dl.dropboxusercontent.com/u/11524542/Practice%20playlist.rar

І так само, як жіночі ніжки, ця древня танго-музика стає об’єктом фетишу та причиною для снобізму. Якщо при вас хтось випадково назве одне з прізвищ:

Д’Арьєнцо
(ритмічний)
Тройло
(експресивний)
Troilo
Ді Сарлі
(ритмічно-мелодійний)
Лауренц
(лірично-ритмічний)
Тантурі
(його ставлять, щоб розбавити попередні оркестри)
Кало
(його ставлять, щоб розбавити попередні оркестри)
або навіть ПУЛЬЄЗЕ
(бог аритмії)

то оце значить він з нашого клюбу. А якщо замість них називатиме

Гардель
П’яццола
Otros Aires
або навіть “Мурка”

то це не наш чувак, він або не танцює або електронщик або нуевщик.

Скільки грошей йде на танго?

Ця розвага доступна не усім класам населення. Якщо брати в середньому, то 50 грн в день (у вихідні – більше, у будні – менше). Усього ~1500₴ в місяць.

Ніби небагато, але з дорослішанням знадобиться ходити на семінари “авторитетних” тангеро, і там уже рахунок йде на євро. А якщо вкусити смак фестивалів та рандомних знайомств з іноземками, то додайте сюди ціну на білети, нові сукні, туфлі, костюми, сорочки, парфуми і тп і тп…

А також додайте сюди час, в який ви могли працювати і заробляти гроші, натомість просрали його на танцювання. В Аргентині навіть пісні складають, як люди протринькують життя на танго.


Пост не охоплює тему обіймів, миттєвих закоханостей та самої техніки крокування, бо мені це важко висловлювати словами. Також я не запостив жодного відео, бо відео не набагато зрозуміліше за слова. Сподіваюсь, читачі простять мене за відсутність лірики, але мені вже давно хотілось щось написати, ось я і написав про “наболіле” =)

А, і наостанок трошки жіночих ніжок на туфельках (в реалі на ніжках ще є пластир від мозолів та наступань ногами партнерів, але в інеті такого не знайшов):







Advertisements

Written by danbst

Серпень 28, 2013 at 14:35

Оприлюднено в Програмування

Success story: novice haskeller moves console cursor with “netwire” FRP library

with 4 comments

Hey, I’m definitely novice haskeller (just to point out: couple of weeks ago I’ve had understood State monad and monad transformers, before that I lived without state for almost 6 months), so I think it is just time to jump into FRP. Men say “FRP is cool” and “FRP is not slow” and “Conal Elliot, whah! beg beg beg”, so I, an novice hero have to tame that beast while the programming world starts to shift to Haskell!

So, what library for FRP sholud I use? Hm, lets examine Hackage…
Hackage: FRP

Ouch. Large choice make me cry ‘( Need something else.
StackOverflow: What’s the status of current Functional Reactive Programming implementations?

Okay, so reactive-banana or netwire. Seems like installing netwire will be faster, because typing cabal install netwire is faster than cabal install reactive-banana.

Installed

Me, remind myself, why do I need FRP? Oh, yes, I’ve recently done a dozen of variations of console tetris and have not forgot all the pain for dealing with timers, state, input, game loop and laziness. I am adequate and I don’t want to rewrite that fully with such a new thing for me as FRP. So let’s take a small subtask – move console cursor on screen with keyboard (discovered System.Console.ANSI recently) – and do that right way!

Let’s start with reading documentation. Hm… Sure… Wow… Ehh… Aha, here it is, an Example:

module Main where

import Control.Monad.Identity (Identity)
import Control.Wire
import Prelude hiding ((.), id)
import Text.Printf

testApp :: Wire () Identity a Time
testApp = timeFrom 10

main :: IO ()
main = loop testApp clockSession
    where
    loop w' session' = do
        (mx, w, session) <- stepSessionP w' session' ()
        case mx of
          Left ex -> putStrLn ("Inhibited: " ++ show ex)
          Right x -> putStrLn ("Produced: " ++ show x)
        loop w session

Runnig this we have:

Produced: 12.8301619000001
Produced: 12.8371623000001
Produced: 12.844162700000101
Produced: 12.849163000000102
Produced: 12.854163200000102
Produced: 12.860163600000101
Produced: 12.866163900000101
Produced: 12.871164200000102
Produced: 12.880164700000103
Produced: 12.885165000000104
Produced: 12.893165500000103
Produced: 12.900165900000104
Produced: 12.905166200000105
Produced: 12.912166600000106
Produced: 12.918166900000106
Produced: 12.924167300000105

Wow! But what changes should I do, to stop it printing after e.g. 15 seconds? Diving to hackage docs… wackelkontakt wtf?!.. AccumAnalyzeEffect… It is definitely hard to find something, for which you do not know the name… Maybe that – when? Let’s try. Other examples combine wires with composition, so do I:

testApp :: Wire () Identity a Time
testApp = when (< 15) . timeFrom 10

Produced: 14.961283800000212
Produced: 14.968284200000213
Produced: 14.974284500000213
Produced: 14.982285000000212
Produced: 14.987285300000213
Produced: 14.993285600000213
Inhibited: ()
Inhibited: ()
Inhibited: ()
Inhibited: ()
Inhibited: ()

Cool! Not what I wanted, but output changed after 15 seconds. Win.

Reality

After examining example a bit carefully, I see the global loop. Documentation says nothing about neediness of global loop in wire program, so I can only assume – it is necessary. To make things simpler, let’s abstract from it:

control whenInhibited whenProduced wire = loop wire clockSession
   where
     loop w' session' = do
         (mx, w, session) <- stepSessionP w' session' ()
         case mx of
           Left ex -> whenInhibited ex
           Right x -> whenProduced x
         loop w session

Now we can run wires like this:

main = control return (putStrLn . show) $
    when (< 15) . timeFrom 10

14.966284000000254
14.969284200000255
14.974284500000255
14.978284700000255
14.981284900000256
14.985285100000256
14.990285400000257
14.995285700000258
14.999285900000258
Interrupted.
*Main>

Do you see it? The output has stopped printing after 15 seconds gone! Great discovery, this will help me later, no doubt.

Keyboard

Dealing with console keyboard is not a hard task for a man, who wrote console tetris. Let’s reuse our keyPressed :: IO (Maybe Char)

foreign import ccall unsafe "conio.h getch" c_getch :: IO Char
foreign import ccall unsafe "conio.h kbhit" c_kbhit :: IO Bool
keyPressed = do isKey <- c_kbhit
                if isKey then Just <$> c_getch
                         else return Nothing

Now we have to create wire from that function. How? Let’s read documentation. Hm.. Hm.. Hm-hm. As I see, the only wire creators are in Control.Wire.Wire, and start with “mk“. As I see, dealing with IO effects can only be done via mkGen (but I’m not that sure)

mkGen :: (Time -> a -> m (Either e b, Wire e m a b)) -> Wire e m a bSource
Construct an effectful wire from the given function.

Ok, maybe this way?

pressedKeyMaybe = mkGen isKey
   where isKey time () = do
            ky <- keyPressed
            return (Right ky, pressedKeyMaybe) -- strange, why do I use same 
                                               -- function in the snd of the tuple?

Let’s test it:

main = control return (putStrLn . show) $
    pressedKeyMaybe

Ha-ha! It doesn’t compile. Warum?

    Couldn't match expected type `Identity' with actual type `IO'
    Expected type: Wire () Identity () b0
      Actual type: Wire () IO () (Maybe Char)
    In the second argument of `($)', namely `pressedKeyMaybe'
    In the expression:
      control return (putStrLn . show) $ pressedKeyMaybe
Failed, modules loaded: none.
Prelude>

I’m lucky and this problem went off with simple replace stepSessionP to stepSession in control function.

Nothing
Nothing
Just 'j'
Nothing
Nothing
Nothing
Nothing
Nothing
Just 'k'
Nothing
Nothing
Nothing
Nothing
Nothing
Nothing
Nothing

Just to make it less verbose:

main = control return (putStrLn . show) $
    when (/= Nothing) . pressedKeyMaybe

*Main> main
Just 'h'
Just 'e'
Just 'l'
Just 'l'
Just 'o'
Just ' '
Just 'n'
Just 'e'
Just 't'
Just 'w'
Just 'i'
Just 'r'
Just 'e'
Interrupted.
*Main>

It’s great time I live in, excuse me for my bad English and egocentrism.

(BTW, I give thanks to netwire author for the “wackelkontakt” mention in the doc. Because it is in fact an effectfull wire, so it can be used as example implementation:

wackelkontaktM ::
    (MonadRandom m, Monoid e)
    => Double  -- ^ Occurrence probability.
    -> Event e m a
wackelkontaktM p =
    mkFixM $ \_ x -> do
        e <- getRandom
        return (if (e < p) then Right x else Left mempty)

So my key stroke wire looks like this now:

pressedKeyMaybe = 
    mkFixM $ \_ _ -> do
            ky <- keyPressed
            return (Right ky)

)

Counting keypresses

Next small subtask in my great mission is to count keystrokes. I know already that FRP is about accumulating events or smth like that, so I want to use accum wire for this task. My plan is:

countingWire = accum (+) 0 . when (/= Nothing) . pressedKeyMayb

That doesn’t work, because Maybes do not accumulate with (+). We have to convert them to integers:

toInt :: Int -> Wire m e a Int
toInt v = mkPure (\_ _ -> (Right v, toInt v))

countingWire = accum (+) 0 . toInt 1 . when (/= Nothing) . pressedKeyMaybe

main = control return (putStrLn . show) countingWire

(…pressing some keys, while running wire…)

*Main> main
0
1
2
3
4
5
6
7
8
9
Interrupted.
*Main>

Astonishing result! But we can do better, because of <|> operator. As I’ve understood, it looks like “or”, so we can have power:

countingWire = accum (+) 0 
    . (toInt (-1) . when (== Just 'h') <|> toInt 1 . when (== Just 'l'))
    . pressedKeyMaybe

But when we have power, we want more power! Let’s control two values simulationously:

cursorWire = accum (\(a,b) (c,d) -> (a+c, b+d)) (0,0)
    . (    pure ((-1),  0 ) . when (== Just 'h') 
       <|> pure (  1,   0 ) . when (== Just 'l')
       <|> pure (  0, (-1)) . when (== Just 'j')
       <|> pure (  0,   1 ) . when (== Just 'k')
       )
    . pressedKeyMaybe

(Have you noticed, how toInt was replaced with pure? That was an “Aha” moment when studying wires)

*Main> main
(0,0)
(1,0)
(2,0)
(3,0)
(3,1)
(3,0)
(3,-1)
(2,-1)
(1,-1)
(0,-1)
Interrupted.
*Main>

Result

Now I am not that novice, that I was in the beginning, I am netwire-non-novice! Creating the cursor moving wire is now easy:

moveCursor = mkFixM $ 
    \_ coords@(x,y) -> setCursorPosition y x >> return (Right coords)

And the result is:

main = control return (const (return ())) $
    moveCursor . cursorWire

(Sorry, it's hard to show how I control the cursor with 
"hjkl" keys, simply believe me or try yourself)

I am pretty pleasant, that while we work with changing values, the whole system stays composable. I don’t know how to develop large systems with FRP architecure, but this small practical exercise gave me more than blind reading tons of reddit articles.

By the way, thanks for reading!

Post Scriptum

Have you ever noticed, that Windows console sends TWO keystrokes, when pressing arrow keys? Yeap, and if you worked with it, you may think it is headache with FRP. Suprisingly, no, with netwire it is simply a couple of compositions:

. edge ((/=) 224 . fromEnum . fromMaybe ' ') .

Putting this code before pressedKeyMaybe in wire chain will filter only those intents, who had keycode 224 just a moment ago.

cursorWire = accum (\(a,b) (c,d) -> (a+c, b+d)) (0,0)
    . (    pure ((-1),  0 ) . when (== Just 'K') 
       <|> pure (  1,   0 ) . when (== Just 'M')
       <|> pure (  0, (-1)) . when (== Just 'H')
       <|> pure (  0,   1 ) . when (== Just 'P')
       )
    . edge ((/=) 224 . fromEnum . fromMaybe ' ') . pressedKeyMaybe

Whole code – Github Gist: moving console cursor

Hometask

One more thing I’ve left to readers. Limit the cursor movement to screen rectanlge. So that we will not exit the screen area.

Written by danbst

Січень 23, 2013 at 02:12

Оприлюднено в Програмування

Про релігію

with 5 comments

Йшов по дорозі та подумав ось про яку філософську-психологічну дурничку.

Іноді я про себе промовляв скорочену версію молитви Ісуса — “Ісусе Христе, Сине Божий помилуй нас, грішних”. По кілька разів (один попутній священник навчив). Так ось, після цього моє серце починає частіше битись, і я відчуваю тепло по тілу! Таке враження, що й справді Ісус “входить в серце” і допоможе в моїх майбутніх справах.

Про схожу поведінку людини (ось це тепле відчуття) мені розповідали кілька глибоко віруючих, з якими я мав нагоду спілкуватись. Фактично, вони розвивали цю тему далі — “Ми не йдемо широкою дорогою, ми йдемо вузькою”, “Доки ти не спробував прочитати і зрозуміти Біблію, ти не зможеш оцінити нашого щастя”, “Після Страшного Суду ми потрапимо в рай і будемо жити вічно та безбідно”.

Я зрозумів — кожна така фраза викликає це тепло в тілі та відчуття чогось неземного, і в цьому суть філософської дрібнички. А в чому суть психологічної?

А в тому, що це відчуття тепла — таке саме, як коли брешеш. Комусь або собі. Нагло брешеш. Несеш таку брехню, від якої аж мурашки по шкірі. Сам же розумієш, яка нісенітниця, але потім і звикаєш до неї. Промовляєш якусь чепухню, а про себе думаєш “Який же я молодець, що ЗМІГ цю чепухню прийняти в реальність, що не кожному дано”.

Найкраще цей прийом працює на дітях. Адже для них висловлювання дорослих часто є щирими істинами (згадаємо того ж Святого Миколая). Віруючі батьки змалку вбивають доволі суперечливу “правду” і діти виростають із збоченням психіки під назвою “релігійна віра”. Зустрілись мені 2 жінки, одна стара, друга десь 18 років та вагітна. І якщо по старенькій було видно, що до Біблії та Бога вона прийшла своїми силами (читай, сама вибрала шлях брехні та це роузміє), то молода була просто фанатичкою, з нападками та наказовим тоном.

Уяснивши собі цей момент, я тепер шукаю інші випадки, коли люди зумисне собі брешуть. Складаєть враження, що без самобрехні людина вижити не зможе, бо сувора дійсність світу без захисного бар’єру калічить психіку аж до самогубства. Самобрехня — це частина нашого життя, і її усвідомлення зробить нас сильнішими людьми, якими й стали глибоко віруючі.

Written by danbst

Вересень 5, 2012 at 10:06

Оприлюднено в Програмування

NixOS – дистрибутив Лінукса з декларативною конфігурацією

with 7 comments

Блукаючи по сторінках, пов’язаних з Haskell-ем, наштовхнувся на експериментальний дистрибутив Лінукса з цікавими властивостями. Особливо мене зацікавили наступні: можливість транзакційного оновлення системи та декларативне налаштування системи. Першими словами було “Це анріал”, але дистрибутив скачав і поставив (у мене якраз ArchLinux здох через апдейт драйверів). Певні враження та приклади приведу в даному пості.

Конфігурація NixOS

Менйтейнери знають про функ. програмування не з лівих вуст – головний девелопер вчився в Utrecht University, котрий подарував світу альтернативну GHC реалізацію Хаскеля. Власне він розробив спеціальну функційну мову для роботи з пакетами, в якій установка пакета або вибір певної поширеної опції є всього лиш “галочкою” у текстовому вигляді. Ось приклад, що я вже наставив собі у систему (файл /etc/nixos/configuration.conf):

# the system.  Help is available in the configuration.nix(5) man page
# or the NixOS manual available on virtual console 8 (Alt+F8).

{ config, pkgs, ... }:

{
  require =
    [ # Include the results of the hardware scan.
      ./hardware-configuration.nix
    ];

  boot.initrd.kernelModules =
    [ # Specify all kernel modules that are necessary for mounting the root
      # filesystem.
      # "xfs" "ata_piix"
    ];
    
  # Use the GRUB 2 boot loader.
  boot.loader.grub.enable = true;
  boot.loader.grub.version = 2;
 
  # Define on which hard drive you want to install Grub.
  boot.loader.grub.device = "/dev/sda";
  boot.initrd.enableSplashScreen = true;

  networking.hostName = "localhosted"; # Define your hostname.
  networking.wireless.enable = true;  # Enables Wireless.
  networking.useDHCP = true;
  networking.wireless.driver = "wext";
  # networking.wireless.userControlled.enable = true;
  networking.nameservers = [ "8.8.8.8" ];

  # Add filesystem entries for each partition that you want to see
  # mounted at boot time.  This should include at least the root
  # filesystem.
  fileSystems =
    [ { mountPoint = "/";
        device = "/dev/disk/by-label/nixos";
      }

      { mountPoint = "/storage"; # where you want to mount the device
        device = "/dev/sda8";  # the device
        fsType = "ext4";      # the type of the partition
      #   options = "data=journal";
      }
    ];

  # List swap partitions activated at boot time.
  swapDevices =
    [ { device = "/dev/disk/by-label/swap"; }
    ];

  # Select internationalisation properties.
  i18n = {
    consoleFont = "Terminus";
    consoleKeyMap = "us";
    defaultLocale = "uk_UA.UTF-8";
    supportedLocales = [ "en_US.UTF-8/UTF-8" "ru_RU.UTF-8/UTF-8" "uk_UA.UTF-8/UTF-8" ];
  };

  # List services that you want to enable:

  # Enable the OpenSSH daemon.
  # services.openssh.enable = true;

  # Enable CUPS to print documents.
  # services.printing.enable = true;

  # Enable the X11 windowing system.
  services.xserver.enable = true;
  services.xserver.layout = "us";
  services.xserver.xkbOptions = "eurosign:e";

  # Enable the KDE Desktop Environment.
  services.xserver.displayManager.kdm.enable = true;
  services.xserver.desktopManager.kde4.enable = true;
}

Гляньте, для прикладу, на рядок

# Use the GRUB 2 boot loader.
  boot.loader.grub.enable = true;
  boot.loader.grub.version = 2;
 
  # Define on which hard drive you want to install Grub.
  boot.loader.grub.device = "/dev/sda";

Достатньо всього лиш вписати в конфігу ці рядки і після ребілду система сама поставить GRUB куди їй там треба. Якщо ми змінимо версію на 1, то під-час ребілду буде автоматично скачаний перший груб і поставлений замість другого. Тобто, не обов’язково вручну скачувати, ставити і налаштовувати пакет, якщо для нього є описана опція – користуйтесь нею.

Інший приклад – мережа.

networking.hostName = "localhosted"; # Define your hostname.
  networking.wireless.enable = true;  # Enables Wireless.
  networking.useDHCP = true;
  networking.wireless.driver = "wext";
  # networking.wireless.userControlled.enable = true;
  networking.nameservers = [ "8.8.8.8" ];

В ArchLinux також спробували зробити такий конфіг мережі, але у них вийшло гавняно і новий синтаксис використовується не сильно. (До-речі, якщо вам вкрай не подобається вручну налаштовувати мережу, можна все то закоментувати і вказати опцію networking.wicd.enable=true; – всі налаштування будуть йти через wicd, котрий буде автоматично скачаний і поставлений.)

Далі ви побачите статичне монтування дисків. Замість спеціального синтаксису mount і /etc/fstab можна використовувати уніфікований, що є серйозним напрямком до User-oriented операційної системи.

Установка X і кедів – взагалі пісня. Простіше, мабуть, тільки галочка (але які нафіг галочки, коли навіть xserver не стоїть?)

Модифікація системи

Серед різноміїття дистрибутивів я надаю перевагу rolling-release варіаціям. Мені подобається, коли система оновлена “по максимуму”. Проте вибір, як такий, у мене невеликий – Arch Linux, Gentoo, NixOS, можливо ще щось. Арч при цьому має перевгу над Генту в плані наявності бінарних пакетів. Так ось, NixOS також має таку перевагу над Генту! Тобто, всі програми компіляться з сорсів, проте якщо є бінарник, то буде використаний саме він. Бінарники, в свою чергу, білдяться на спеціальній гідра-фермі, цілодобово, кожен день.

Всі пакети ставляться в юзер-спейс, тому для установки пакетів не потрібно root-права. Я поки-що не знаю, добре це чи погано, але це чудова причина для тих, хто юзає sudo без пароля, використовувати менше sudo без пароля.

Іншою цікавою особливістю є те, що якщо конфігурація системи змінюється, то це не призведе до втрати системи. Усі старі кофігурації не видаляються, і потім доступні у меню GRUB. Цим самим можна легко відкатити будь-які зміни системи, що радує (fallback image не завжди справляється з цією задачею, адже проблеми можуть бути в обв’язці ядра, що враховується конфігурацією NixOS.)

Миска дьогтю

Недарма NixOS виступає як експериментальна система. Один з Дебіан-майнтейнерів розкритикував її менеджер пакетів, коли хтось запропнував замінити dpkg і apt.

  • Готових пакетів доволі мало. В тому ж дебіану, генті та арчі їх в рази більше
  • Готових бінарних пакетів дуже мало. Навіть Chromium, і той поки-що не білдиться бінарно (а на моєму компі він компілився всю ніч, поки не здохла батарея…)
  • Замість dependency hell ми тепер отримуємо configuration options hell. Кількість опцій зашкалює і в майбутньому буде тільки рости. Думаю, скоро з’явиться якась графічна приблуда для цих опцій і ми отримаємо повноцінний MacOS *irony*
  • Якщо ви будете модифікувати систему старим способом (через конфіги /etc), то будьте готові ними пожертувати під-час чергового ребілду системи. Тру-способом є створення нової опції і підключення її в конфіг системи. Unix-way, кажете? =)
  • Все тормозить. В порівнянні з Arch
  • Ггюки присутні. Наприклад, kate під рутом не хоче запускатись
  • Думаю, проблема з драйверами для відеокарти тут стоїть дуже гостро.
  • Відсутність крауд-документації (гугл-отвєти, форуми, ком’юніті). Всі проблеми треба напряму вирішувати з девелоперами або в не дуже активному IRC-чаті (котрий, до-речі, мені сильно допоміг в установці системи). Гугл і ЛОР практично нічого не знають про NixOS.
  • Думаю, тут є серйозні проблеми з security, але це всього-лиш здогадка
  • В папці /bin знаходиться тільки один файл – /bin/sh ! kernel panic!
  • А знаєте, чого один? Бо всі програми ставляться в /nix/store/, і до них спереду дописується 160бітний хеш. Вигляда
    це приблизно так:

    [danbst@localhosted:~]$ ls /nix/store/ | head
    00418vqs74568frbp4bzb27wq0q7drd2-switch-to-configuration.sh
    00ix198j4hfbbkb2w18aiwiz73rr017l-libevent-2.0.17-stable.tar.gz.drv
    00j4kxw914408w5bwap970f7iljff955-upstart-tty4.conf
    01656gv7ysz8vj6qxnh5drqka6n1118n-closure.drv
    01a60wl2a2gg7pwcs7v4arx29173s9g3-kde.pam.drv
    01d61sgqavjph83c9qx9n05yjv1qblcl-gmp-5.0.5
    01dzpp03fsvc7xixg9sp2hdhi5iy9m3v-1k7b4mpfxpbcq5wih614z9g05w22ibwjq8wzh30xihl70q310zzq.nar-bsdiff
    01r9wqssr0m7h7hb13jkchn3g8zyjk6r-pth-2.0.7
    01w11lngp8s4lxllyr6xbmjfyrfkrn43-builder.sh
    0286r8g56dj2pvirgac079flz9gjnka2-font-cursor-misc-1.0.3.tar.bz2.drv
    

    ЖОПА. Переходити по автокомпліту до потрібного пакету тепер нереально.

  • …і ще багато-багато різних голімих приколів, котрі мене поки-що не чіпали.

Як висновок

Як висновок, я скажу, що система юзабельна в певних межах і цікава, в межах своїх унікальних властивостей. Як на робочу машину я би не ставив, але на домашню типового лінуксойда – то цілком навіть дуже непогано. Подивимся, чи зможу я на ній прожити до кінця літа, поставити xmonad, ATI-драйвери, wine та Windows-ігри. Якщо особливо серйозних проблем я з цим не отримаю, то значить WIN. Арівідерчі!

Written by danbst

Червень 24, 2012 at 09:34

Оприлюднено в Пости, Програмування

Tagged with ,

Про тетріс, Хаскель і типи

with 4 comments

Писав я недавно один проект на Python і зрозумів – відсутність типів у пайтончику заважає розбиратись у чужому коді. Щоб взнати, який тип має змінна доводилось вписувати print(var) і перезапускати програму (а вона була графічна). Це не особливо напрягало, проте тепер я розумію, чому вказувати типи потрібно навіть в “очевидних” випадках – не всім воно очевидно.

З такою логікою я взявся і дописав типи до більшості функцій свого тетріса на Хаскелі. Заодно перейшов від чисто функціонального програмування до типо-функціонального (тут немає помилки в слові “типо”).

https://gist.github.com/2281537 – для тих, хто спершу дивиться код.

Ну, по-перше, код збільшився на 45 рядків. Печалька… По-друге, в намаганнях зробити кросплатформенність я так нічого і не досяг, для запуску коду під лінуксом потрібно модифікувати код. Печалька :`( …

Випадковий елемент

> randomItem xs = (xs!!) <$> randomRIO (0, length xs - 1)

Навчу вас читати цей код. Першим ділом дивіться на символ <$>. Це потужний символ, він розділяє вираз на дві частини – ліву і праву. Все, що зліва – функція. Все, що справа – дані. Символ <$> застосовує функцію зліва до даних справа.

Чому саме так? Про це дещо нижче. Глянемо тепер на ліву частину – функцію. Символ !! еквівалентний отриманню елементу по індексу. Те, що в нормальних мовах xs[2] в Хаскелі записується як xs !! 2. Якщо xs – список, то xs !! 2 поверне елемент цього списку. А чому дорівнює xs !! ? Це уже буде функція, що приймає на вхід індекс а повертає елемент списку! Тому запис (xs!!) еквівалентний (\index -> xs !! index), тільки коротший.

Справа знаходяться дані, що генерує функція randomRIO. Вона повертає випадкове число з інтервалу, вказаного у дужках. Єдина проблема – це випадкове число загорнуто у монаду IO, з якої, як відомо, ніщо не може вийти.

Тепер ще раз про <$>. Цей оператор вводить функцію зліва в монаду IO справа і спокійно застосовує функцію до даних. Загальний результат залишиться в монаді IO, що, в принципі, також непогано.

> randomItem xs = randomRIO (0, length xs - 1) >>= (\index -> return (xs !! index))

Ось так в коді виглядає те, що я описав. Але всі пишуть через <$>, бо так простіше.

Таймер

> -- | Таймер для відмірювання одного інтервалу
> type Timer = ( Rational  -- ^ показник часу на початок відмірювання
>              , Rational) -- ^ інтервал відмірювання (в секундах)

> -- | Створити новий таймер
> createTimer :: Rational    -- ^ Інтервал часу для таймера (в секундах)
>                -> IO Timer

> -- | Оновити стан таймера. Друге поле кортежу результату показує, 
> -- чи прошов вказаний у таймері інтервал часу
> updateTimer :: Timer -> IO (Timer, Bool)

Об’ява такого типу дещо спростила роботу з часом за рахунок інкапсуляції коду. Тепер мені не доводиться заморочуватись параметрами таймера при передачі часу в mainLoop, що радує. Також зауважте спосіб анотації параметрів.

Таймер використовується, наприклад, у main:

> main = do timer <- createTimer 1
>           score <- gameLoop (World (emptyScreen 10 12) Nothing) 0 timer
>           putStrLn ("Your score - " ++ (show score))

Світ

> data World = World [[Char]]            -- ^ поле гри
>                    (Maybe ( Int        -- ^ координата X фігури
>                           , Int        -- ^ координата Y фігури
>                           , [[Char]])) -- ^ геометрія фігури

Стан світу мені довелося загорнути в окремий тип даних. Якщо чесно, це тільки ускладнило все. Наприклад, поворот фігури в світі тепер займає у 4(!) рази більше коду, ніж раніше.

було

> rotateFigure (screen, (x, y, fig)) = (screen, (x, y, rotate fig))

стало

> -- | Поворот фігури проти годинникової
> rotateFigure :: World -> World
> rotateFigure (World screen figure) = World screen (rot <$> figure)
>     where rot (x, y, fig) = (x, y, rotate fig)

Ось так ось… Але чого не зробиш заради читабельності! До-речі, бачите знову цей символ <$> ? На цей раз він працює не з монадою IO, а з монадою Maybe. В загальному, він працює з будь-яким аплікативним функтором, а оскільки монади являються функторами, то символ працює і з будь-якими монадами. Для списку він навіть має окрему загальноприйняту назву – map (девелопери спеціально залишили цю застарівшу назву map для того, щоб зробити помилки компіляції більш зрозумілими, коли справа йде про списки – все для новачків!)

Наслідки типізації

> -- | Визначити, які рухи довзолено фігурі в заданій позиції
> findPossibleMoves :: World
>                      -> ( Bool  -- ^ рух вправо
>                         , Bool  -- ^ рух вліво
>                         , Bool  -- ^ рух вниз
>                         , Bool) -- ^ поворот проти годинникової

> -- | Об'єднує поле з фігурою та викидує заповнені рядки.
> removeFilledLines :: World 
>                      -> ( [[Char]]  -- ^ об'єднане з фігурою поле гри
>                         , Int)      -- ^ кількість заповнених та видалених рядків

> gameLoop ::    World  -- ^ Стан гри
>             -> Int    -- ^ Рахунок
>             -> Timer  -- ^ Таймер, що відмірює час падіння фігури на один блок вниз
>             -> IO Int

Як глобальним наслідком тотальної типізації стала … поява коментарів до параметрів функцій! Якщо не впадлу написати тип параметру, то вже й не впадлу написати комент до типу. Хоча, якщо порівняти gameLoop з попепередньою версією:

> gameLoop :: ([[Char]], (Int, Int, [[Char]])) -- ^ світ
>              -> Int -- ^ рахунок (скільки ліній заповнено)
>              -> Bool  -- ^ необхідність рефреша світу
>              -> (Rational, Rational) -- ^ стан часу
>              -> IO ()

То прогрес як на долоні. Якщо постаратись, то за допомогою лінз та реактивного програмування можна буде добитись ООПшної лаконічності при модифікації стану гри, над чим я ще попрацюю.

Written by danbst

Травень 31, 2012 at 08:54

Оприлюднено в Програмування

Про мову

with 15 comments

Мова є проблемою. Вірніше, сучасне різнобарв’я мов є проблемою. Люди думали, що machine translation цю проблему знівелює, але все сталось не як гадалось…

Як варіант вирішення, можна заставити всіх людей перейти на спілкування одною нейтральною мовою, Esperanto. В цьому випадку жоден machine translator не знадобиться. Варіант хороший, але тільки в теорії, бо люди щось до нього не тяжіють.

Я пропоную симбіоз MT і створення нової мови. Придумуємо діалект мови (української, наприклад) – правила граматики, слова та звуки таким чином, щоб обрана мова стала регулярною. Менше різних винятків, більш строга орфографія. Виконання МТ для такої мови буде на порядок простішою задачею, а отже буде доступним ріалтайм автопереклад голосу. А вивчення буде простішим, саме через високу схожість з рідною мовою.

Звісно, ця мова потрібна не для художньої літератури, а щоб можна було швидко зкомунікуватись з іноземцем по важливому питанню – переговори юридичних осіб, обмін наукових знань, орієнтування у незнайомій країні, листування.

Written by danbst

Травень 7, 2012 at 17:30

Оприлюднено в Програмування

Інший Інтернет

with 3 comments

Чи такого результату прагнули творці Інтернету? Де довгоочікувана семантична павутина? Чому тільки Гугл знає що і де лежить? Навіщо XML у якості бази (попри усю свою збитковість)? Хто сказав, що JavaScript повинен бути стандартом де-факто (попри усю свою хакнутість)? Хто сказав, що на RFC постять тільки хороші ідеї?

Ці та подібні питання мене бентежать уже давно, і вихід я бачу тільки один (якщо ви мене знаєте, то здогадатись не важко) – свій Інтернет.

Свій Інтернет

Разом з тим я багато не хочу.

Всього-лиш розділити дані (пригодні для семантичних зв’язків) (котрі власне і є КОНТЕНТОМ) і сайти (котрі насправді є графічними інтерфейсами “програм”).

Щось типу такого: site://… буде віддавати бінарник програми, котра власне і займається відмальовкою сайту у браузері, а doc://… буде віддавати конкретний шматок контенту, заданого через URI.

Цим самим буде об’єднано JavaScript, CSS і верстка HTML у суцільну нерозривну платформу. Вони ж бо один без одного існують слабо, але разом з тим мають добру модульність. Згодом у цій зв’язці можна буде замінити поганий інструмент на хороший, що призведе тільки до підвищення якості наданих сервісів.

А всі “текстові” та семантично зв’язані документи будуть спокійно хоститись на URL-ах зовсім інших типів у базовій розмітці (той же HTML) або у будь-якому іншому контент-форматі (PDF, PNG, FLV, TEX), причому теги будуть закодовані у самому URL (наприклад, doc://mysite.ua/video/recentvideo/vd01.flv – тут video та recentvideo виступають як теги). І не будуть залежати від стилів та джаваскриптів (популярні елементи типу спойлерів або підсвітки коду можна стандартизувати, якщо буде буря протестів).

Ось так. Коментарі? Пропозиції? Уточнення? Питання аудиторії такого Інтернету, до-речі, не стоїть – ті, кому це потрібно, – знайдуться 😉

Written by danbst

Квітень 22, 2012 at 18:06

Оприлюднено в Пости, Програмування